15 лютого – Міжнародний день операційної медичної сестри

Медичні сестри, що допомагають в операційних залах, відзначають своє власне професійне свято з 2009 року. З нагоди цієї події ми звернулися за інтерв’ю безпосередньо до медичної операційної сестри  хірургічного відділення Лікарні Святого Луки –  пані Оксани Цімахович. 

– Пані Оксано, у нас особливе ставлення до людей в білих халатах. Це ми відчуваємо найбільше, коли хворіємо і нам потрібна медична допомога, а найчастіше, коли не обійтися без операції. Скажіть, будь-ласка, коли Ви вирішили присвятити своє життя  професії медичної сестри?

– «Ще мабуть з самого дитинства, коли лікувала своїх ляльок, робила їм різноманітні маніпуляції. Потім вже серйозно задумалася, навчаючись у Компаніївській  середній школі, куди буду поступати. От і вирішила, що буду навчатися на сестринському відділенні Медичного коледжу імені Мухіна в Кропивницькому (тоді Кіровограді), який закінчила у 2006 році».

 

– По закінченню навчального медичного закладу, де розпочали свою професійну діяльність?

– «Моя трудова діяльність медичної сестри розпочалася в Кіровоградській обласній лікарні в червні 2006 року у відділенні неврології. Там здобула перший досвід сестринства».

 

– А коли Ви вирішили стати операційною медичною сестрою?

«Через один рік роботи в обласній лікарні перейшла в хірургічне відділення. Там пройшла гартування та здобула перші навички вже хірургічної медичної сестри».

 

– Коли до Вас поступила пропозиція перейти на роботу в Лікарню Святого Луки?

– «Про Лікарню Святого Луки, високий рівень надання в ній діагностичних та лікувальних послуг,  я чула не один раз від своїх колег по роботі та знайомих людей, які були пацієнтами цього медичного закладу. А також мені було відомо про високі вимоги до лікарів та сестринського персоналу цієї лікарні. Було приємно, коли в грудні 2010 року, запросив на роботу лікар від Бога і Людина з великої букви, керівник медичного закладу Григорій Урсол. І, не вагаючись,  я погодилася.   Ось вже понад 10 років,  працюю в хірургічному відділені й жодного дня не жалкувала про свій вибір»!

 

– Якщо відкрити Вікіпедію й прочитати про Меди́чну сестру, то там зазначено, що це особа з середньою медичною освітою, котра працює в галузі сестринської справи, під керівництвом лікаря або фельдшера. Не займається повним обстеженням хворого, адекватною діагностикою, призначенням лікування. На відміну від фельдшера не є самостійною особою і виконує вже зроблені призначення… Чи все вірно викладено у «вільній енциклопедії»?

– «Безумовно все перелічене більше так, ніж ні!  Адже медична сестра – це не лікар, на нас покладаються інші обов’язки, пов’язані з підготовкою хірургічного інструментарію, забезпечення його стерильності та правильного  застосування, маємо  стежити за дотриманням правил асептики і антисептики всіх присутніх в операційній, а також зробити стерилізацію халатів, масок, білизни, шовного матеріалу, інструментів по завершенню операції тощо.  Операційна медична сестра має миттєво реагувати на дії  хірурга, адже вона – це другі руки лікаря! 

Стосовно освіти, то, як правило, сестринський персонал має середню освіту, але це не значить, що ми не навчаємося.  Щоб відповідати вимогам часу, ми постійно підвищуємо кваліфікацію, фахово розвиваємося.  Скажу, що в Лікарні Святого Луки цьому надають велику увагу!

В наш час операційна медична сестра повинна знати:

– чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров’я;

– права, обов’язки та відповідальність операційної медичної сестри;

– обсяг хірургічного втручання під час операції;

– послідовність дій хірурга при проведенні операції;

– техніку проведення різних видів наркозу;

– перелік і призначення медичного інструментарію, методику його перед стерилізаційної очистки й стерилізацію;

– підготовку до стерилізації перев’язувальних засобів;

– правила безпеки під час роботи з медичним інструментарієм та обладнанням;

– фармакологічну дію найбільш поширених медичних препаратів, їх сумісність, дозування, методику введення;

– основи асептики та антисептики;

– діагностику раптових ускладнень і першу допомогу при них;

– сучасну літературу за фахом…. І цей перелік можна продовжувати!»

 

– Пані Оксано, в мене аж голова запаморочилася від всього того, що потрібно знати та вміти робити медсестрі! То можливо є у Вас аркуш, де зазначено перелік всього того, що Ви маєте робити –  до, під час та по завершенню операції?

– «Такого аркуша з підказками в мене не має. Все тримаю в голові. Це вже мабуть завдяки набутому досвіду роботи в хірургії. А також скажу, що  поруч зі мною досвідчені хірурги – Григорій Урсол, Роман Франчук, Михайло Брюховецький  та Володимир Дар’єв, які завжди підтримають і з ними, я відчуваю впевненість у своїх діях! Ми з ними – одна команда!!!»

 

– Що на Вашу думку найважче в роботі операційної медичної сестри?

– «Буду відвертою. Буває важко, як морально так і фізично. Адже кожна операція щодо хірургічного втручання навіть з однієї й тої ж хвороби, яку робили десятки разів,  не може бути однаковою. Я відчуваю переживання перед кожною з них, адже на кону стоїть здоров’я та життя людини!  Щодо фізичного навантаження, то бувають операції тривалістю до однієї години, а бувають й такі, що проходять протягом 12 годин, а то й більше! Це, як правило операції  пов’язані з захворюванням стравоходу. Під час будь – якої  операції не можна відволіктися нікуди ні на секунду! 

Робота в хірургії непроста, потребує фахової та фізичної підготовки. Тому ми тримаємо себе в постійному тонусі, ведемо здоровий спосіб життя. А ще нам дає додатковий заряд – прагнення повернути людині здоров’я!»

 

– А коли Ви відчуваєте найбільшу радість? Що дає сили на новий операційний день?

– «Це – успішно проведена операція, мої вмілі дії під час неї. Але найбільшу радість я отримую, коли бачу після виписки наших пацієнтів, які одужали, в яких сяють очі, які відчувають впевненість у завтрашньому дні!»

 

– Пані Оксано, нерідко медичних сетер називають ласкаво: «сестра – милосердя», «сестра – жалібниця»… А як би Ви назвали людей вашої професії?

– (Сміється…) «Про «сестру – милосердя» чула не один раз, а ось про «сестру – жалібницю» мабуть вперше! Однак, підходять, на мою думку, як перший так і  другий вислів, оскільки ми маємо бути одночасно милосердними, чуйними та уважними до пацієнта. А також вміти розвіяти в них передопераційний страх та переживання – це мабуть щодо жалібниці. Скажіть мені, а хто не боїться операції??? Це завжди переживання…»

 

– Так, я з Вами цілком погоджуюся. Перспектива операції – це завжди переживання та страх. І скоріше всього це стосується  в першу чергу чоловіків!?

– «Буває по – різному, але я можу погодитися, що чоловікам потрібно більше приділити уваги, зменшити їх переживання, сказати, що все обов’язково буде добре! Підбадьорити, наголосити, що ви ж сильна стать! І Ви знаєте, це діє…»

 

– Ми красно дякуємо Вам, пані Оксано, за інтерв’ю!

З нагоди  Міжнародного дня операційної медичної сестри вітаємо Вас та всіх операційних медичних сестер, дякуємо за ваші чуйні серця,  за повернуте здоров’я! Ваші талановиті руки дарують людям радість життя, вселяють віру у зцілення. Нехай усе хороше, зроблене з душею та натхненням, повертається до вас сторицею!

І на завершення прийміть такі слова:

В хірургії Лікарні Святого Луки,

Ви для лікаря – незамінні помічники.

Без милосердя, як і без медсестри –

Не буде життя на Землі!!!